Український ринок складської нерухомості зіткнувся з дефіцитом, який поступово перетворюється з галузевої проблеми на один із чинників зростання витрат у торгівлі та виробництві. За оцінками учасників ринку, від початку повномасштабного вторгнення російські атаки знищили близько 2,1 млн кв. м складських площ класів А і В, що відповідає половині довоєнного обсягу сучасної логістичної інфраструктури. Нове будівництво частково компенсувало втрати, але доступних великих складських комплексів залишається критично мало. Компанії змушені конкурувати за якісні приміщення, перебудовувати маршрути постачання, розподіляти товарні запаси між різними регіонами та збільшувати витрати на забезпечення безперервної роботи. Для споживчого ринку це означає додатковий тиск на собівартість товарів, хоча масштаб його впливу на роздрібні ціни залежить від структури витрат конкретного бізнесу.
Проблема складської нерухомості в Україні давно вийшла за межі звичайного співвідношення попиту та пропозиції. До 2022 року основними критеріями вибору логістичного комплексу були транспортна доступність, орендна ставка, технічні характеристики, можливість розширення та близькість до основних ринків збуту. Після початку повномасштабної війни до цього переліку додалися безпекові ризики, автономність інженерних систем, можливість швидкого перенесення операцій і здатність логістичної мережі продовжувати роботу після втрати окремого об'єкта. Водночас попит на сучасні склади підтримується потребами продовольчого ритейлу, електронної комерції, фармацевтичної дистрибуції, виробничих підприємств і логістичних операторів. Для цих сегментів склад є не просто місцем зберігання продукції, а частиною операційної системи, від якої залежать швидкість доставки, наявність товарів у магазинах, оборотність запасів і стабільність продажів.
Обмежена пропозиція якісних площ уже змінює переговорні позиції орендарів та власників нерухомості. На окремих ринках компаніям доводиться обирати не між кількома відповідними комплексами, а між орендою приміщень із компромісними характеристиками, будівництвом власної інфраструктури та переглядом усієї логістичної моделі.
Україна втратила половину довоєнних складських площ
За даними дослідження WINHUB, які наводить консалтингова компанія UTG, на початку 2022 року в Україні налічувалося приблизно 4,2 млн кв. м складських площ класів А і В. Станом на початок вересня 2026 року внаслідок російських атак було знищено близько 2,1 млн кв. м такої нерухомості.
Упродовж цього періоду нове будівництво додало приблизно 800 тис. кв. м складських площ, частково компенсувавши втрати. Якщо розглядати наведені показники як складові одного балансу, арифметичний обсяг фонду після руйнувань і нового будівництва становитиме близько 2,9 млн кв. м, що приблизно на 31% менше за довоєнний рівень.
Цей розрахунок є орієнтовним, оскільки фактична доступність складів залежить також від географії об'єктів, їхнього технічного стану, можливості експлуатації та методології обліку. Знищені площі й новозбудовані комплекси не завжди розташовані в однакових регіонах і не обов'язково мають аналогічні характеристики.
Для логістичного бізнесу така відмінність принципова. Втрата розподільчого центру поблизу Києва не компенсується автоматично введенням нового складу у Львівській області, оскільки змінюються відстані перевезення, структура транспортних витрат, строки доставки та доступність робочої сили.
Особливо складною залишається ситуація з великими сучасними комплексами, які забезпечують централізовану обробку значних товарних потоків. Їх неможливо швидко замінити звичайними виробничими або промисловими приміщеннями без відповідної інженерної інфраструктури.
Київський регіон втратив близько 68% складської інфраструктури
Найбільших втрат, за наведеними оцінками, зазнала складська нерухомість Київського регіону, який до повномасштабного вторгнення був головним логістичним центром країни. На початку 2022 року Київ та область мали приблизно 2,2 млн кв. м складських площ. Із цього обсягу близько 1,5 млн кв. м було знищено, що відповідає приблизно 68% довоєнного фонду.
Концентрація логістичних комплексів навколо столиці історично пояснювалася розташуванням найбільшого споживчого ринку, транспортними зв'язками з іншими регіонами та присутністю центральних розподільчих центрів великих торговельних мереж.
Пошкодження такої інфраструктури має наслідки, які виходять далеко за межі конкретної будівлі. Центральний склад може обслуговувати десятки або сотні торговельних точок, забезпечувати приймання імпортних товарів, комплектування замовлень та їхнє подальше транспортування до регіональних магазинів. Після втрати подібного об'єкта компанії необхідно не лише знайти приміщення аналогічної площі, а й відновити технологічні процеси, організувати нові транспортні маршрути, перенести обладнання та забезпечити доступність запасів.
Складність ситуації посилюється тим, що Київський регіон залишається одним із головних центрів споживання, а перенесення логістичних операцій на значну відстань може збільшувати вартість доставки товарів до кінцевих точок продажу.
Вакантність 2,5%: чому вільних складів практично немає
Одним із найпоказовіших індикаторів дефіциту стала вакантність складської нерухомості Києва та області. За підсумками першого півріччя 2026 року вона знизилася до 2,5%.
Вакантність відображає частку вільних площ у відповідному складському фонді. За такого показника ринок фактично має дуже обмежений резерв готових до оренди приміщень, особливо якщо йдеться про великі блоки з сучасними технічними характеристиками. Для порівняння, компанії, якій потрібно 15 тис. кв. м для розподільчого центру, недостатньо знати, що в регіоні формально залишаються незайняті площі. Важливо, щоб необхідний обсяг був доступний в одному комплексі або на суміжних майданчиках, мав достатню кількість докових воріт, відповідну висоту стелі, навантажувальну здатність підлоги та можливість роботи вантажного транспорту.
За оцінками учасників ринку, у Київському регіоні вільними залишаються переважно окремі приміщення площею близько 1 тис. кв. м, тоді як великі складські блоки практично відсутні. У першому півріччі 2026 року валове поглинання складських площ у Києві зросло на 46%, до 160 тис. кв. м. За той самий період на ринок вийшло 98 тис. кв. м нової пропозиції, що на 54% менше, ніж у попередньому півріччі. Валове поглинання характеризує обсяг орендної активності, а не обов'язково чисте збільшення зайнятих площ, оскільки може включати переїзди та інші операції. Проте співвідношення високої орендної активності, обмеженого нового будівництва та низької вакантності підтверджує напружений стан ринку.
Для потенційних орендарів це означає зменшення вибору, триваліший пошук і необхідність погоджуватися на менш вигідні умови або переглядати початкові вимоги до об'єкта.
Оренда складів подорожчала на 12–13%: як змінилися ставки
Дефіцит пропозиції посилив позиції власників сучасної складської нерухомості. За оцінкою директорки UTG Євгенії Локтіонової, протягом останніх місяців орендні ставки на якісні складські площі в Україні зросли приблизно на 12–13%.
У Київському регіоні ефективна ставка оренди складів класу А становить близько 5–5,5 долара за кв. м на місяць без ПДВ та операційних витрат. Для окремих найбільш затребуваних об'єктів показник може досягати 6 доларів.
У західних регіонах, зокрема на Львівщині, ставки оцінюються приблизно в 6–7 доларів за кв. м на місяць. Різниця між регіонами відображає не лише рівень попиту, а й структуру пропозиції, близькість до міжнародних транспортних коридорів, вартість будівництва та характеристики конкретних комплексів.
Для великого орендаря навіть відносно невелике підвищення ставки може означати суттєве збільшення річних витрат. Наприклад, оренда складу площею 20 тис. кв. м за ставкою 5 доларів на місяць коштуватиме 100 тис. доларів щомісяця, або 1,2 млн доларів на рік без урахування ПДВ та експлуатаційних платежів. Якщо ставка зросте на 12%, до 5,6 долара за кв. м, річна орендна плата збільшиться до 1,344 млн доларів. Додаткове навантаження становитиме 144 тис. доларів на рік. Це лише пряме подорожчання оренди. Фактичні витрати на складську операцію можуть збільшуватися також через енергозабезпечення, охорону, персонал, обладнання та додаткові перевезення між майданчиками.
Ринок орендодавця: як дефіцит змінює умови договорів
Підвищення орендних ставок є лише одним із проявів зміни балансу між власниками складської нерухомості та орендарями. Коли вільних приміщень достатньо, компанії можуть порівнювати декілька пропозицій, домовлятися про знижки, орендні канікули, участь власника в облаштуванні приміщень або гнучкі строки договору. За вакантності близько 2,5% переговорні можливості орендарів суттєво звужуються. Власники якісних комплексів отримують більше підстав наполягати на триваліших строках оренди, жорсткіших умовах індексації та скороченні періодів без орендної плати.
Особливе значення набувають договори на великі площі, адже знайти альтернативний комплекс із відповідними характеристиками може бути складно навіть за готовності компанії платити вищу ставку. Водночас довгостроковий договір має різне значення для сторін. Орендодавець отримує прогнозований грошовий потік, а орендар — певну стабільність доступу до інфраструктури. Проте в умовах воєнних ризиків надмірно жорсткі зобов'язання можуть створювати додаткові проблеми, якщо компанії доведеться змінювати місце роботи або обсяг операцій.
Для бізнесу дедалі важливішими стають умови дострокового припинення договору, розподіл відповідальності за пошкодження об'єкта, порядок відновлення роботи та можливість зміни площі оренди.
Чому великий склад неможливо замінити кількома маленькими без додаткових витрат
На перший погляд, дефіцит великих логістичних комплексів можна компенсувати орендою декількох менших приміщень. Проте з операційного погляду це значно складніше рішення. Великий розподільчий центр дозволяє концентрувати товарні запаси, об'єднувати операції приймання та відвантаження, ефективніше використовувати персонал і складське обладнання, скорочувати кількість внутрішніх переміщень. Коли запаси розподіляються між кількома майданчиками, компанії необхідно окремо організовувати охорону, інженерне обслуговування, управління персоналом, облік товарів і транспортні операції.
Додаткові витрати виникають через переміщення продукції між складами. Товар може спочатку надходити на один майданчик, а потім перевозитися на інший для формування замовлень або доставки в конкретний регіон. Ускладнюється також управління запасами. Компанія повинна точніше прогнозувати попит у різних локаціях, щоб уникати ситуацій, коли в одному регіоні товару надлишок, а в іншому його бракує. З іншого боку, розподілена складська мережа зменшує залежність бізнесу від одного об'єкта. В умовах систематичних атак на логістичну інфраструктуру ця перевага може мати вирішальне значення для безперервності постачання.
Вибір між централізованою та розподіленою моделями дедалі частіше визначається не лише економією, а й допустимим рівнем операційного ризику.
Як війна змінює архітектуру логістичних мереж
До повномасштабного вторгнення великі централізовані склади були економічно привабливими завдяки можливості обробляти значні товарні потоки на одному майданчику. Воєнні ризики змусили компанії переглянути цей підхід. Концентрація запасів у великому розподільчому центрі забезпечує операційну ефективність, але одночасно створює ризик втрати значної частини товарів та інфраструктури внаслідок одного удару.
Директор департаменту дистрибуції та логістики COMFY Олег Фещенко зазначає, що компанія почала впроваджувати диверсифікацію складської інфраструктури ще на початку повномасштабного вторгнення. Розподіл запасів між різними регіонами та локаціями дозволяє зменшувати залежність від конкретного складу або транспортного маршруту. Подібна модель може бути актуальною для ритейлерів, дистриб'юторів і виробників, які працюють із великим асортиментом та потребують безперервного постачання. Проте децентралізація вимагає інвестицій у цифрові системи управління складом, точніший облік запасів, транспортне планування та координацію між майданчиками.
Для девелоперів логістичної нерухомості це може створювати попит не лише на великі комплекси, а й на мережу регіональних складів із сучасною інфраструктурою, можливістю швидкого запуску та гнучким поділом площ.
Чому логістичні витрати можуть зрости на 30–40%
За оцінкою Євгенії Локтіонової, сукупні витрати на логістику виробників і ритейлерів через дорожчу оренду, децентралізацію та подрібнення складських мереж можуть збільшитися на 30–40%. Цю оцінку важливо розглядати як можливий масштаб зростання витрат для відповідних бізнес-моделей, а не як підтверджений середній показник для всіх підприємств України.
Структура логістичних витрат суттєво відрізняється залежно від товарної категорії, географії постачання, кількості складів, частоти доставок і потреби в спеціальному обладнанні. Наприклад, компанія, яка раніше обслуговувала регіон із одного великого складу, після його втрати може орендувати декілька приміщень, збільшити кількість транспортних рейсів і підтримувати додаткові страхові запаси.
У такій ситуації дорожчає не лише квадратний метр складської площі, а й кожна операція, пов'язана з рухом товару. Окреме навантаження створюють витрати на пальне, електроенергію, резервне живлення та оплату праці. Дефіцит кваліфікованого персоналу також може впливати на собівартість складських операцій.
Для підприємств із невеликою операційною маржею навіть помірне збільшення логістичних витрат може суттєво змінювати фінансовий результат.
Як подорожчання складів переходить у роздрібні ціни
Зростання орендних ставок на складську нерухомість не означає автоматичного подорожчання товарів на аналогічний відсоток. Логістика є лише однією зі складових кінцевої ціни, поряд із закупівельною вартістю, виробничими витратами, податками, транспортом, оплатою праці та торговельною маржею.
Для оцінки можливого впливу розглянемо умовний приклад. Припустімо, роздрібна ціна товару становить 1 000 гривень, а сукупні логістичні витрати, які припадають на одну одиницю, дорівнюють 80 гривням. Якщо логістика подорожчає на 35%, додаткові витрати становитимуть 28 гривень. За умови повного перенесення цього збільшення на споживача ціна товару може зрости до 1 028 гривень, або на 2,8%. Проте фактичний результат може бути іншим. Компанія може частково компенсувати витрати за рахунок власної маржі, оптимізації маршрутів, зміни постачальників або підвищення операційної ефективності.
Якщо конкуренція в товарній категорії висока, можливості підвищувати ціни можуть бути обмеженими. У сегментах із низькою маржею та значною часткою логістичних витрат тиск на роздрібну вартість буде відчутнішим.
У COMFY також наголошують, що подорожчання логістики не обов'язково безпосередньо переходить у ціну техніки, оскільки на кінцеву вартість впливають закупівельні умови, валютні коливання та конкуренція. Для споживчого ринку дефіцит складів є додатковим інфляційним чинником, але його вплив необхідно оцінювати в контексті загальної структури собівартості товарів.
Які категорії товарів найбільше залежать від складської інфраструктури
Найбільш чутливими до дефіциту спеціалізованих складських площ залишаються товари, зберігання яких потребує суворого дотримання температурного режиму, стабільного електропостачання та складного інженерного обладнання. Передусім ідеться про заморожені продукти, охолоджене м'ясо, молочну продукцію та інші товари, для яких порушення умов зберігання може призвести до втрати якості або непридатності до реалізації.
Холодильний склад не можна повноцінно замінити звичайним сухим приміщенням без значних інвестицій. Потрібні холодильні установки, теплоізоляція, відповідні системи контролю та резервні джерела живлення. Додаткове навантаження виникає внаслідок витрат на електроенергію та забезпечення автономності під час перебоїв електропостачання.
Для фармацевтичної продукції та окремих інших товарів можуть діяти спеціальні вимоги до температури, вологості, контролю умов зберігання й документування логістичних процесів. Водночас локальні сезонні товари, які швидко надходять від виробника до місця продажу, можуть бути менш залежними від великих централізованих складів. Різниця між товарними категоріями означає, що дефіцит складської нерухомості впливатиме на собівартість нерівномірно, а найбільші ризики виникатимуть там, де логістична інфраструктура є технологічно складною та дорогою для заміни.
Чому нові склади не будують достатньо швидко
Попри високий попит і зростання орендних ставок, девелопмент складської нерухомості залишається складним інвестиційним рішенням. Будівництво сучасного логістичного комплексу потребує значних капіталовкладень, підготовленої земельної ділянки, підключення до інженерних мереж, транспортної доступності та достатнього строку для повернення інвестицій.
В умовах війни до традиційних ризиків додаються загроза фізичного пошкодження об'єкта, складність страхування, невизначеність щодо майбутнього попиту та обмежені можливості довгострокового фінансування.
Для інвестора важливо оцінити, чи зможе орендний дохід компенсувати витрати на будівництво, обслуговування боргу та додаткові заходи безпеки. Наприклад, склад площею 20 тис. кв. м за ставкою 5,5 долара за кв. м потенційно забезпечує 110 тис. доларів валової орендної плати на місяць, або 1,32 млн доларів на рік за повної зайнятості. Проте ця сума не є чистим операційним доходом власника. Необхідно враховувати експлуатаційні витрати, періоди вакантності, податки, фінансування та інші зобов'язання.
Без даних про фактичну собівартість будівництва, структуру фінансування й умови договорів неможливо коректно визначити строк окупності такого проєкту.
Для зниження ризиків девелопери можуть орієнтуватися на попередні домовленості з великими орендарями, поетапне введення площ або будівництво під потреби конкретної компанії.
Built-to-suit: чому склади під конкретного орендаря стають актуальнішими
За умов дефіциту готових великих площ особливого значення набуває формат built-to-suit, коли складський комплекс проєктується та будується відповідно до вимог конкретного користувача. Такий підхід дозволяє врахувати необхідну площу, кількість докових воріт, висоту зберігання, тип стелажного обладнання, енергетичні потреби та особливості товарних потоків.
Для ритейлера або логістичного оператора це може бути способом отримати інфраструктуру, яку неможливо знайти серед наявних пропозицій.
Для девелопера попередня домовленість із майбутнім орендарем зменшує ризик тривалої вакантності після завершення будівництва.
Водночас built-to-suit потребує більшої підготовки, узгодження технічного завдання та довгострокових зобов'язань сторін. У воєнних умовах особливого значення набувають механізми розподілу ризиків, можливість адаптації будівлі для інших користувачів і фінансова стійкість орендаря.
Альтернативою можуть бути модульні комплекси, які дозволяють вводити площі поетапно та змінювати конфігурацію залежно від потреб ринку.
Захід України: чому склади біля кордону коштують дорожче
Львівська область та інші західні регіони посилили свою роль у логістичній системі України після зміни міжнародних маршрутів постачання. Близькість до кордонів із країнами Європейського Союзу, автомобільних і залізничних переходів, а також можливість організовувати імпортні та експортні операції підтримують попит на складські приміщення. За наведеними ринковими оцінками, орендні ставки на якісні склади в західних регіонах можуть становити 6–7 доларів за кв. м на місяць.
Для окремих компаній вища ставка може компенсуватися скороченням транспортних витрат або зручнішим доступом до міжнародних постачальників. Проте склад поблизу західного кордону не є універсальною альтернативою логістичному центру в Київській області. Якщо основний ринок збуту розташований у центральних або східних регіонах, збільшення відстані доставки може нівелювати переваги локації.
Відповідно, вибір регіону повинен ґрунтуватися на загальній вартості логістичної операції, а не лише на порівнянні орендних ставок. Для девелоперів західні області залишаються потенційно привабливими, але інвестиційні рішення потребують аналізу транспортних коридорів, конкуренції та перспектив конкретних промислово-логістичних вузлів.
Аналітика ON.UA: складська нерухомість стає критичною інфраструктурою економіки
Ситуація на українському ринку складської нерухомості демонструє фундаментальну зміну ролі логістичних об'єктів у структурі комерційної нерухомості. До повномасштабного вторгнення склади переважно оцінювалися як інвестиційні активи, здатні забезпечувати стабільний орендний дохід завдяки довгостроковим договорам із торговельними мережами, виробниками та логістичними операторами. Сьогодні їхня економічна цінність дедалі більше визначається здатністю підтримувати безперервність товаропостачання в умовах фізичних руйнувань, дефіциту площ і підвищених операційних ризиків.
Перший висновок ON.UA полягає в тому, що український складський ринок переживає не звичайний циклічний дефіцит, а структурне скорочення інфраструктури. Знищення приблизно 2,1 млн кв. м площ класів А і В неможливо швидко компенсувати лише підвищенням орендних ставок. Для відновлення потрібні нові інвестиції, земельні ділянки, інженерна інфраструктура, фінансування та час, а також врахування зміненої географії попиту.
Другий висновок стосується економічного значення вакантності. Показник 2,5% у Київському регіоні свідчить про майже повну відсутність вільного резерву якісних площ. Для великих орендарів це означає, що головним обмеженням стає не завжди орендна ставка, а фізична неможливість знайти склад необхідного розміру та конфігурації. За таких умов компанії змушені змінювати логістичну стратегію незалежно від готовності платити більше.
Третій висновок пов'язаний із переоцінкою ризиків концентрації. Централізована модель складської мережі залишається економічно ефективною, але створює високий ризик одночасної втрати значного обсягу запасів. Розподіл товарів між кількома локаціями збільшує операційні витрати, проте може зменшувати наслідки пошкодження окремого об'єкта. Для багатьох компаній вартість резервування інфраструктури фактично стає частиною витрат на забезпечення безперервності бізнесу.
Четвертий висновок стосується орендних ставок. Зростання на 12–13% відображає дефіцит якісної пропозиції та посилення позицій власників, але не гарантує пропорційного підвищення інвестиційної прибутковості всіх складських комплексів. Власники також стикаються з воєнними ризиками, витратами на автономність, ремонти, страхування та фінансування. Інвестиційна привабливість конкретного об'єкта залежить від чистого операційного доходу, якості орендарів і стійкості інфраструктури.
П'ятий висновок пов'язаний із подорожчанням логістики. Оцінка можливого зростання витрат на 30–40% демонструє масштаб навантаження, яке може виникати внаслідок децентралізації складських мереж. Проте цей показник не можна механічно переносити на споживчі ціни. Для товару, вартість якого становить 1 000 гривень, навіть 35-відсоткове подорожчання логістики може означати значно меншу зміну роздрібної ціни, якщо логістична складова займає обмежену частку собівартості.
Шостий висновок стосується нерівномірності впливу на різні товарні категорії. Найбільших ризиків зазнають сегменти, які потребують спеціалізованого зберігання, безперервного енергопостачання та суворого контролю температури. Холодильна логістика, фармацевтична дистрибуція та окремі продовольчі категорії можуть бути більш чутливими до втрати інфраструктури, ніж товари з коротким логістичним плечем і простими умовами зберігання.
Сьомий висновок пов'язаний із перспективами девелопменту. Дефіцит великих складських блоків створює передумови для розвитку built-to-suit та поетапного будівництва логістичних комплексів під конкретних користувачів. Проте реалізація таких проєктів залежатиме від доступності капіталу, готовності орендарів укладати довгострокові договори та можливості прийнятного розподілу воєнних ризиків.
Восьмий висновок стосується регіональної структури ринку. Київський регіон залишається важливим центром споживання та розподілу товарів, тоді як західні області посилили значення для міжнародної логістики. Майбутній розвиток складської нерухомості, ймовірно, буде пов'язаний із поєднанням великих розподільчих центрів, регіональних хабів і менших майданчиків, здатних підтримувати роботу мережі після втрати окремого об'єкта.
Дев'ятий висновок стосується професійної оцінки складської нерухомості. Традиційних характеристик, таких як площа, висота стелі, кількість доків і транспортна доступність, уже недостатньо для повноцінного аналізу об'єкта. Дедалі більшого значення набувають резервне енергоживлення, протипожежні системи, можливість оперативного відновлення, умови страхування та здатність будівлі адаптуватися до різних логістичних моделей.
Десятий висновок пов'язаний із ширшим економічним ефектом. Складська інфраструктура впливає не лише на прибутковість девелоперів і логістичних операторів, а й на стабільність товаропостачання, оборотність капіталу підприємств, доступність продукції та витрати домогосподарств. Її відновлення має значення для функціонування внутрішнього ринку, навіть якщо прямий вплив на інфляцію складно відокремити від інших економічних чинників.
Для інвесторів дефіцит складської нерухомості створює потенційні можливості, але водночас вимагає обережнішої оцінки ризиків. Низька вакантність і зростання орендних ставок можуть підтримувати попит на нові комплекси, проте не усувають загроз фізичного пошкодження, труднощів із фінансуванням і невизначеності майбутніх операційних витрат.
Для орендарів головним завданням стає пошук балансу між ефективністю логістики та стійкістю бізнесу. Найдешевша складська модель не завжди є оптимальною, якщо вона створює критичну залежність від одного об'єкта або маршруту.
Головний висновок ON.UA полягає в тому, що дефіцит складської нерухомості в Україні поступово перетворюється на системне економічне обмеження. Зростання орендних ставок є лише найбільш помітним наслідком, тоді як глибші зміни відбуваються в структурі логістичних мереж, витратах на товаропостачання та інвестиційних рішеннях бізнесу. Відновлення сучасної складської інфраструктури матиме значення не лише для ринку комерційної нерухомості, а й для здатності української економіки забезпечувати стабільні поставки товарів за конкурентними цінами.
FAQ: складська нерухомість в Україні, орендні ставки та вплив на ціни товарів
Скільки складських площ втратила Україна через війну?
За наведеними оцінками WINHUB та UTG, станом на початок вересня 2026 року було знищено близько 2,1 млн кв. м складських площ класів А і В.
Скільки сучасних складських площ було в Україні до 2022 року?
На початку 2022 року відповідний складський фонд оцінювався приблизно в 4,2 млн кв. м.
Скільки нових складів збудували в Україні під час війни?
За наведеними даними, нове будівництво додало приблизно 800 тис. кв. м складських площ.
Який регіон найбільше постраждав від руйнування складів?
Найбільші втрати зафіксовано в Київському регіоні, де було знищено близько 1,5 млн кв. м складської нерухомості.
Яка вакантність складських приміщень у Києві?
За підсумками першого півріччя 2026 року вакантність складської нерухомості Києва та області становила близько 2,5%.
Чому в Україні бракує великих складських комплексів?
Основними чинниками є масштабні руйнування, обмежене нове будівництво та високий попит із боку ритейлерів, виробників і логістичних операторів.
Скільки коштує оренда складу класу А в Київській області?
За наведеними ринковими оцінками, ефективна ставка становить приблизно 5–5,5 долара за кв. м на місяць без ПДВ та операційних витрат.
Яка орендна ставка на склади у Львівській області?
Для якісних складських площ у західних регіонах наводяться орієнтири близько 6–7 доларів за кв. м на місяць.
На скільки подорожчала оренда складської нерухомості?
За оцінкою UTG, протягом останніх місяців ставки на якісні склади зросли приблизно на 12–13%.
Чому орендодавці складів посилюють умови договорів?
Низька вакантність і дефіцит якісних площ зменшують вибір орендарів, що дозволяє власникам наполягати на триваліших договорах і меншій кількості поступок.
Що означає складська вакантність 2,5%?
Це означає, що в межах відповідного облікованого складського фонду вільними залишаються приблизно 2,5% площ.
Що таке валове поглинання складських площ?
Це показник орендної активності за визначений період, який може включати нові угоди та переміщення орендарів і не є тотожним чистому збільшенню зайнятих площ.
Чому компанії розподіляють запаси між кількома складами?
Такий підхід дозволяє зменшити залежність від одного логістичного центру та обмежити наслідки його можливого пошкодження.
Чому децентралізація складів дорожча?
Вона може збільшувати витрати на оренду, персонал, обладнання, управління запасами та перевезення товарів між майданчиками.
На скільки можуть зрости логістичні витрати бізнесу?
За оцінкою UTG, у відповідних умовах сукупні логістичні витрати виробників і ритейлерів можуть збільшуватися на 30–40%. Це не універсальний показник для всіх компаній.
Чи подорожчають товари через дефіцит складів?
Дефіцит може створювати додатковий тиск на ціни, але фактичний вплив залежить від частки логістики в собівартості, конкуренції та можливості бізнесу компенсувати витрати.
Які товари найбільш чутливі до подорожчання складської логістики?
Найбільш уразливими можуть бути товари, які потребують холодильного або морозильного зберігання, стабільного електропостачання та спеціалізованої інфраструктури.
Що таке склад built-to-suit?
Це логістичний об'єкт, який проєктується та будується відповідно до технічних і операційних потреб конкретного орендаря або користувача.
Чи вигідно інвестувати в будівництво складів в Україні?
Низька вакантність і попит можуть створювати інвестиційні можливості, але необхідно враховувати собівартість будівництва, фінансування, воєнні ризики та очікуваний чистий дохід.
Які перспективи ринку складської нерухомості України?
Подальший розвиток залежатиме від відновлення зруйнованих площ, нового будівництва, доступності інвестицій і змін у логістичних стратегіях компаній.