Майже кожна друга українська родина, яка має досвід оренди житла з дітьми, стикається зі складнощами під час пошуку квартири. За результатами дослідження, проведеного у третьому кварталі 2026 року, 41% таких орендарів назвали пошук складним, ще 8% дуже складним. Серед поширених причин напруженості між сторонами залишається побоювання власників щодо можливого пошкодження меблів, ремонту та побутової техніки. Однак 56% опитаних не мали жодного випадку пошкодження майна дітьми. Для українського ринку нерухомості ця проблема давно вийшла за межі приватних домовленостей: обмеження доступу сімей до орендного житла впливає на конкуренцію, ціноутворення, житлову мобільність населення та професійні стандарти роботи рієлторів.
Український ринок довгострокової оренди сформував практику, за якої власник квартири нерідко оцінює потенційного орендаря не за його платоспроможністю, історією виконання договірних зобов'язань або готовністю компенсувати можливі збитки, а за складом родини. Формулювання про небажання здавати житло сім'ям із маленькими дітьми настільки поширене в комунікації між власниками, посередниками та орендарями, що поступово почало сприйматися як звичайна особливість ринку. За цією практикою приховується значно серйозніше питання: наскільки обґрунтованим є обмеження доступу до житла за сімейними обставинами та чому ризики, які можна врегулювати договором, перетворюються на причину відмови ще до перегляду квартири.
Проблема набуває особливої гостроти в умовах війни, коли сотні тисяч українських сімей змушені змінювати місце проживання, шукати житло ближче до роботи, навчальних закладів або безпечніших регіонів. Для родини з дитиною оренда квартири є не лише фінансовою операцією, а й способом забезпечити стабільність повсякденного життя, доступ до освіти, медичних послуг і соціального середовища. Відмова власника через наявність дітей може означати додаткові тижні пошуку, вищі витрати на переїзд та необхідність погоджуватися на житло, яке гірше відповідає потребам сім'ї.
Майже половина сімей стикається зі складнощами, але що насправді показує статистика
За результатами опитування ринку оренди за третій квартал 2026 року, 51% респондентів уже орендували житло або перебували в процесі оформлення оренди, ще 19% планували винайняти квартиру протягом найближчих двох-трьох місяців, а 14% розглядали таку можливість упродовж чотирьох-шести місяців. Досвід оренди житла з дітьми мали 51% учасників дослідження, серед яких 41% повідомили про певні труднощі під час пошуку, а 8% охарактеризували цей процес як дуже складний. Ще 34% зазначили, що пошук не був надто складним, а 16% назвали його легким.
Таким чином, приблизно 49% респондентів із досвідом оренди з дітьми оцінили пошук як складний або дуже складний. Це вагомий показник поширеності проблеми, хоча його не можна автоматично трактувати як частку сімей, яким безпосередньо відмовили через наявність дитини. Складність пошуку може пояснюватися ціною, обмеженою кількістю відповідних квартир, вимогами до розташування, станом житла та іншими обставинами. Для точного вимірювання дискримінаційних практик необхідні окремі дані про кількість відмов, їхні причини та відмінності між сім'ями з дітьми й орендарями без дітей за однакових фінансових умов.
Не менш важливо враховувати методологічні обмеження опитування. Без повної інформації про кількість респондентів, спосіб формування вибірки та її репрезентативність наведені відсотки не слід поширювати на всі українські домогосподарства. Вони характеризують відповіді учасників дослідження та вказують на проблему, яка потребує системнішого вивчення.
Навіть із цими застереженнями результати заслуговують на увагу, оскільки демонструють значний розрив між формальною доступністю орендних оголошень і реальними можливостями сімей знайти житло на прийнятних умовах.
Чому власники квартир відмовляють родинам із дітьми
Найпоширенішим аргументом орендодавців залишається ризик пошкодження майна. Власники побоюються зіпсованих шпалер, подряпаних підлогових покриттів, пошкоджених меблів, побутової техніки та інших витрат, які можуть виникнути після завершення оренди. Для квартири з дорогим ремонтом навіть незначне пошкодження окремого елемента інтер'єру іноді потребує непропорційно великих витрат на відновлення, особливо якщо матеріали або меблі вже зняті з виробництва.
Інша категорія побоювань пов'язана з можливими конфліктами із сусідами через шум, активні ігри та порушення режиму тиші. Окремі власники також остерігаються складнощів із припиненням договору та виселенням родини, якщо орендарі перестануть виконувати фінансові зобов'язання. У побутовому сприйнятті наявність неповнолітніх дітей нерідко помилково ототожнюється з неможливістю розірвати договір за будь-яких обставин.
Кожне з цих побоювань має певну економічну або юридичну основу, але їхня наявність не доводить, що всі родини з дітьми створюють однаковий рівень ризику. Відповідальність за стан житла залежить насамперед від поведінки орендарів, якості договірних домовленостей, належного документування майна та можливості врегулювати збитки. Дорослий орендар без дітей також може пошкодити квартиру, порушувати правила проживання або накопичувати заборгованість, тому сімейний статус є надто грубим критерієм для оцінки реальної надійності.
Фактично власники нерухомості нерідко замінюють індивідуальну перевірку орендаря простішим механізмом відбору, який дозволяє швидко відмовити цілій категорії потенційних клієнтів. Така модель може здаватися зручною, але не обов'язково забезпечує кращий фінансовий результат.
Що показують реальні випадки пошкодження орендованого житла
Одним із найважливіших результатів дослідження стало те, що 56% опитаних орендарів не стикалися з випадками пошкодження житла або майна дітьми. Це не означає, що решта 44% обов'язково завдали власникам фінансових збитків, оскільки для такого висновку необхідно розуміти точне формулювання запитання, характер пошкоджень та спосіб їхнього обліку. Наведені дані підтверджують інше: пошкодження майна не є неминучим наслідком проживання дітей в орендованій квартирі.
Серед респондентів, які повідомили про способи врегулювання таких ситуацій, 35% частково замінювали або ремонтували пошкоджені речі, 29% повністю замінювали майно, 19% компенсували його вартість, а 14% використовували для покриття витрат гарантійний платіж. Ще у 4% випадків власники не вимагали компенсації. Незначне перевищення суми часток над 100% може пояснюватися округленням або особливостями відповідей, тому ці значення не слід сприймати як точний розподіл усіх випадків пошкодження орендованої нерухомості.
Для аналізу ринку важливий характер врегулювання. Більшість описаних механізмів передбачають відновлення майна або фінансову компенсацію, а не безумовне перекладання збитків на власника. Це демонструє можливість вирішення значної частини побутових конфліктів у межах звичайних договірних відносин.
Водночас дослідження не містить достатніх даних для порівняння частоти та вартості пошкоджень у квартирах, де проживають діти, і в житлі, орендованому дорослими без дітей. Без такого порівняння неможливо об'єктивно визначити, чи справді сім'ї з дітьми становлять підвищений майновий ризик. Висновок про більшу небезпечність цієї категорії орендарів залишається припущенням, якщо не підтверджений відповідною статистикою.
Економіка упереджень: скільки власник може втратити через відмову сім'ї
Відмова потенційному орендарю має економічну вартість, яку власники квартир часто недооцінюють. Кожен додатковий місяць простою означає втрачений орендний дохід, тоді як комунальні платежі, витрати на утримання нерухомості та ризики пошкодження порожньої квартири можуть зберігатися незалежно від наявності мешканців.
Розглянемо умовну квартиру з орендною ставкою 20 тисяч гривень на місяць. Якщо власник відмовляє платоспроможній родині з дитиною та продовжує пошук іншого орендаря протягом шести тижнів, потенційно втрачений дохід становитиме близько 30 тисяч гривень. Для компенсації такої суми за рахунок підвищення орендної ставки на 1000 гривень знадобиться 30 місяців безперервної оренди.
Інший приклад стосується ризику ремонту. Якщо власник оцінює можливі додаткові витрати через проживання дітей у 10 тисяч гривень, але відмова родині призводить до двомісячного простою квартири за ставкою 15 тисяч гривень, втрачений дохід становитиме 30 тисяч. Такий розрахунок не доводить, що конкретна родина не створить збитків, але показує необхідність зіставляти очікувані ризики з реальними витратами від тривалого пошуку орендаря.
Для професійного управління нерухомістю важливий не сам факт наявності дітей, а очікуваний фінансовий результат за весь період оренди. Він залежить від регулярності платежів, тривалості проживання, витрат на обслуговування, простоїв між договорами та фактичного стану квартири після повернення власнику.
Автоматичне виключення сімей із дітьми скорочує потенційну аудиторію орендарів. На ринку з високим попитом це може майже не впливати на строки здавання квартири, але в умовах сезонного спаду або значної конкуренції між оголошеннями така стратегія здатна безпосередньо знижувати дохідність нерухомості.
Чи законно відмовляти в оренді через наявність дітей
Правовий аспект проблеми потребує розмежування свободи договору, права власності та заборони дискримінації. Власник житла має право вирішувати, чи передавати свою нерухомість у найм, обирати контрагента та погоджувати умови договору в межах законодавства. Однак це право не означає, що будь-які критерії відбору орендарів автоматично є правомірними.
Конституція України закріплює принцип рівності громадян, а Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» встановлює загальні правила захисту від необґрунтованого обмеження прав за визначеними ознаками. Водночас правова оцінка конкретної відмови потребує врахування характеру відносин, застосовності відповідних норм, обставин ситуації та можливості довести дискримінаційний мотив.
Не кожна відмова сім'ї з дитиною є дискримінацією. Наприклад, обґрунтовані обмеження щодо кількості мешканців можуть бути пов'язані з фактичною площею квартири, її технічними характеристиками та умовами безпечного проживання. Інша ситуація виникає, коли власник відмовляє виключно через наявність дитини, не оцінюючи платоспроможність родини, характеристики житла або конкретні договірні ризики.
Важливо уникати категоричного твердження, що будь-яке оголошення з обмеженням щодо дітей автоматично утворює склад правопорушення або гарантує орендарю право примусово укласти договір. Українська правозастосовна практика у сфері приватної оренди потребує окремого аналізу, а доведення неправомірності відмови може бути складним.
Проблема полягає також у тому, що власник не завжди повідомляє справжню причину відмови. Потенційному орендарю можуть сказати, що квартира вже здана, змінено умови або знайдено іншого кандидата. За відсутності письмового підтвердження дискримінаційного мотиву захист прав ускладнюється.
Чи можуть виселити родину з дитиною після завершення договору
Одне з найпоширеніших побоювань власників пов'язане з уявленням, що проживання неповнолітньої дитини унеможливлює припинення орендних відносин. Таке твердження не відповідає загальній конструкції цивільного законодавства, хоча участь дітей у житлових правовідносинах може створювати додаткові юридичні обставини.
Договір найму житла регулюється Цивільним кодексом України, зокрема положеннями глави 59. Законодавство визначає права та обов'язки сторін, порядок користування житлом, підстави припинення договору та процедури захисту прав власника. За загальним правилом припинення договору або виселення у спірній ситуації повинно відбуватися у встановленому законом порядку, а не шляхом самовільної заміни замків, відключення комунальних послуг чи фізичного примусу.
Наявність дітей може мати значення для оцінки конкретного спору, особливо якщо виникають питання щодо їхніх житлових прав, реєстрації місця проживання або інших юридичних обставин. Однак сама по собі присутність неповнолітньої особи не означає безстрокового права родини користуватися чужою квартирою всупереч належним чином припиненому договору.
Для власника значно ефективнішим інструментом захисту є юридично коректний договір із чітким строком найму, порядком оплати, умовами припинення, відповідальністю за пошкодження майна та процедурою повернення квартири. Спроба уникнути будь-яких ризиків через відмову всім родинам із дітьми не замінює належного оформлення орендних відносин.
Гарантійний платіж, акт приймання та фотофіксація: як захистити майно без заборон
Значна частина побоювань власників стосується ризиків, які можна передбачити та врегулювати ще до заселення орендарів. Найважливішим інструментом залишається письмовий договір, який визначає склад мешканців, умови користування квартирою, порядок оплати, відповідальність за пошкодження та механізм компенсації збитків.
Окремого значення набуває акт приймання-передачі з детальним описом стану нерухомості. До нього доцільно включити перелік меблів, побутової техніки, сантехнічного обладнання та інших предметів, які передаються орендарям. Фотофіксація стану стін, підлоги, дверей, меблів і техніки дозволяє зменшити кількість суперечок після завершення договору, особливо якщо матеріали погоджені обома сторонами.
Гарантійний платіж може використовуватися як спосіб забезпечення виконання договірних зобов'язань, але його правова природа, підстави утримання та порядок повернення повинні бути чітко визначені. Сам факт внесення коштів не означає, що власник має право автоматично залишити їх собі після виїзду орендарів. Для утримання відповідної суми необхідні передбачені договором підстави та належне підтвердження заборгованості або збитків.
Принципово важливо відокремлювати звичайний фізичний знос майна від пошкоджень, що виникли внаслідок неналежного користування. Природне старіння меблів, побутової техніки та оздоблювальних матеріалів не можна безпідставно перекладати на орендаря як повну вартість нового майна. Розмір компенсації повинен враховувати реальний характер шкоди, стан речей до передачі та інші обставини.
Для квартир із дорогим ремонтом додатковим рішенням може стати страхування майна, якщо відповідний страховий продукт покриває ризики, пов'язані з орендним використанням. Перед укладенням договору необхідно перевірити виключення зі страхового покриття, франшизу та порядок відшкодування, оскільки стандартні поліси не завжди компенсують пошкодження, завдані мешканцями.
Як обмеження щодо дітей впливають на ціни та доступність житла
Коли частина орендодавців відмовляється розглядати родини з дітьми, формально велика кількість оголошень не означає відповідної кількості реально доступних квартир. Для окремої категорії домогосподарств пропозиція фактично скорочується, хоча загальна статистика ринку може не демонструвати дефіциту.
Умовно, якщо в певному районі пропонують 100 квартир, але власники 40 із них не готові розглядати сім'ї з дітьми, для таких орендарів доступними залишаються лише 60 об'єктів. Якщо значна частина решти квартир не відповідає вимогам щодо кількості кімнат, бюджету або розташування, реальний вибір звужується ще більше. Це ілюстративна модель, а не статистика конкретного міста, але вона пояснює механізм прихованого обмеження пропозиції.
Зменшення доступного вибору може посилювати конкуренцію між родинами за відповідні квартири та знижувати їхні можливості торгуватися. Орендарі погоджуються на вищі ставки, більші гарантійні платежі або менш вигідні умови, якщо альтернативи обмежені. У результаті на ринку виникає додаткова фінансова нерівність, яка не завжди відображається в середніх орендних ставках.
Для сімей із дітьми розташування житла має особливе значення через прив'язку до школи, дитячого садка, медичних закладів та щоденних маршрутів. Відмова в оренді поблизу необхідної інфраструктури може змусити родину обирати віддаленіший район, збільшуючи транспортні витрати та час на пересування. Таким чином, наслідки обмеженого доступу до житла виходять за межі вартості оренди та впливають на організацію повсякденного життя.
Війна, внутрішнє переміщення та особлива вразливість сімей
Український ринок оренди працює в умовах тривалого переміщення населення, коли значна кількість домогосподарств не має можливості швидко придбати власне житло або повернутися до попереднього місця проживання. Для сімей, які втратили домівки, переїхали з небезпечних територій або змушені змінювати місто через роботу та навчання дітей, довгострокова оренда стає основним способом забезпечення житлових потреб.
У таких обставинах додаткові обмеження за сімейним статусом можуть поглиблювати вже наявні труднощі. Родина, яка має обмежений бюджет, потребує декількох кімнат і шукає житло поблизу школи, стикається зі значно вужчим вибором, ніж орендар без аналогічних вимог. Якщо до цього додається відмова через наявність дітей, пошук може перетворитися на тривалий процес із непередбачуваними фінансовими наслідками.
Особливо складною є ситуація для одиноких батьків, багатодітних родин та домогосподарств, які залежать від соціальних виплат або мають нерегулярні доходи. Їхня платоспроможність потребує індивідуальної оцінки, але автоматичне ототожнення сімейного статусу з фінансовою ненадійністю створює додаткові бар'єри для доступу до житла.
Для державної житлової політики це означає необхідність розглядати доступність оренди не лише через рівень цін і кількість квартир, а й через реальні умови допуску різних категорій населення до житлового фонду. Навіть за достатньої загальної пропозиції окремі групи можуть фактично залишатися без прийнятних варіантів.
Роль рієлторів: посередництво чи відтворення дискримінаційних практик
Професійні посередники мають особливий вплив на формування стандартів ринку, оскільки нерідко стають першою ланкою комунікації між власником квартири та потенційним орендарем. Саме на етапі телефонного звернення або листування кандидат може отримати відмову, не маючи можливості представити документи, підтвердити платоспроможність чи обговорити гарантії збереження майна.
За результатами дослідження, серед респондентів, які користувалися послугами рієлторів, 29% повідомили, що фахівець повністю допоміг знайти квартиру, ще 29% оцінили допомогу як часткову. Ці показники не дозволяють визначити загальну ефективність усіх рієлторів, але свідчать про помітну роль професійного посередництва в процесі пошуку житла.
Для рієлтора проблема оренди сім'ям із дітьми має не лише етичний, а й професійний вимір. Якщо посередник беззастережно відтворює необґрунтовані обмеження власника, він звужує коло потенційних клієнтів та може ускладнювати укладення угоди. Значно ефективнішим підходом є з'ясування конкретних побоювань орендодавця, пропозиція договірних механізмів захисту та перевірка об'єктивних характеристик потенційного орендаря.
Професійна робота передбачає також відмову від необґрунтованих узагальнень. Наявність дитини не характеризує автоматично фінансову дисципліну батьків, так само як відсутність дітей не гарантує належного поводження з майном. Оцінка повинна ґрунтуватися на фактичних обставинах і правомірних вимогах до орендаря.
У перспективі розвиток професійних стандартів рієлторської діяльності може сприяти поширенню типових договорів, прозорих правил компенсації збитків і зрозумілих процедур перевірки орендарів. Для ринку це означатиме поступовий перехід від суб'єктивного відбору до більш передбачуваної системи управління ризиками.
Чи потрібні Україні нові правила захисту сімей на ринку оренди
Проблема обмеженого доступу сімей із дітьми до орендного житла порушує питання про достатність чинних механізмів правового захисту та ефективність їх застосування. Українське законодавство містить загальні принципи рівності й недискримінації, але приватний ринок найму житла залишається сферою, де значна частина домовленостей відбувається неформально, а причини відмови нерідко не документуються.
Можливими напрямками розвитку ринку є стандартизація договорів, поширення практики актів приймання-передачі, використання страхових інструментів і підвищення прозорості умов оренди. Окремої уваги заслуговують професійні рекомендації для власників та посередників щодо правомірних критеріїв відбору орендарів, порядку компенсації збитків і недопущення необґрунтованих обмежень.
Міжнародний досвід демонструє різні підходи до регулювання доступу до житла, включно із захистом від дискримінації за сімейним статусом у певних юрисдикціях. Однак механічне перенесення таких моделей в Україну без урахування національного законодавства, структури власності та особливостей приватного ринку оренди було б передчасним.
Найбільш практичним напрямком на поточному етапі виглядає розвиток механізмів, які одночасно захищають майнові інтереси власника та забезпечують справедливіші умови доступу до житла. Коли ризики можна оцінити, документально зафіксувати та компенсувати, потреба у відмовах за формальними сімейними ознаками об'єктивно зменшується.
Прогноз ON.UA: чи зміниться ставлення до сімей із дітьми
У найближчі роки розвиток практик оренди залежатиме від співвідношення попиту й пропозиції, рівня професіоналізації ринку та поширення письмових договорів із належними гарантіями. У містах із високим попитом власники можуть зберігати жорсткі критерії відбору, оскільки мають можливість швидко знаходити альтернативних орендарів. У регіонах із більшою конкуренцією між орендодавцями економічна доцільність необґрунтованих обмежень поступово зменшуватиметься.
Позитивний сценарій передбачає поширення прозорих механізмів захисту майна, професійного управління квартирами та індивідуальної оцінки орендарів. За таких умов сімейний статус поступово втратить значення універсального критерію ризику, а власники зможуть ухвалювати рішення на основі фінансових і договірних показників.
Негативний сценарій пов'язаний зі збереженням неформальних практик, коли значна частина орендодавців продовжуватиме обмежувати доступ родин до житла без оцінки конкретних обставин. Це може підтримувати прихований дефіцит сімейних квартир, підвищувати витрати на пошук і посилювати залежність орендарів від індивідуальних рішень власників.
З огляду на масштаб внутрішнього переміщення населення та тривалу потребу в орендному житлі питання доступності квартир для сімей із дітьми, ймовірно, залишатиметься одним із важливих соціальних викликів українського ринку нерухомості.
Аналітика ON.UA
Проблема оренди житла сім'ями з дітьми демонструє структурну слабкість українського ринку нерухомості, де значна частина ризиків досі врегульовується не договором, страхуванням або професійним управлінням, а суб'єктивними обмеженнями щодо потенційних мешканців. Майже половина опитаних із досвідом оренди з дітьми повідомляє про складний пошук, хоча більшість не стикалася з пошкодженням майна дітьми. Ці результати не доводять дискримінаційного характеру кожної відмови, але підтверджують необхідність уважнішого вивчення доступності житла для родин.
Для власників квартир автоматична відмова сім'ям із дітьми не завжди є економічно раціональною. Вона скорочує потенційну аудиторію, може збільшувати строки простою нерухомості та не гарантує захисту від фінансових втрат. Значно ефективнішими інструментами залишаються належно оформлений договір, документування стану квартири, прозорі правила компенсації та індивідуальна оцінка платоспроможності орендаря.
Для рієлторів проблема створює професійний виклик, пов'язаний із необхідністю поєднувати інтереси власника та орендаря без відтворення необґрунтованих упереджень. Для держави й місцевих громад вона порушує ширше питання доступності житла в умовах війни, переміщення населення та зростання фінансового навантаження на сім'ї.
Головний висновок ON.UA полягає в тому, що наявність дітей не повинна підміняти оцінку реальних ризиків орендних відносин. Ринок, який відсіює значну категорію потенційних мешканців за формальними ознаками, втрачає частину попиту, створює додаткові соціальні бар'єри та демонструє недостатній розвиток договірних механізмів захисту. Подальша професіоналізація оренди має ґрунтуватися на прозорих правилах, відповідальності сторін і можливості об'єктивно оцінювати кожну угоду.
Поширені запитання (FAQ)
Чи має власник квартири право відмовити сім'ї з дитиною?
Власник має свободу вибору контрагента в межах законодавства, але правомірність конкретної відмови залежить від її підстав та обставин. Необґрунтовані обмеження за сімейними ознаками можуть порушувати питання дотримання антидискримінаційних норм, однак юридична оцінка потребує аналізу конкретної ситуації.
Скільки українських сімей мають труднощі з орендою житла?
За результатами опитування за третій квартал 2026 року, 41% респондентів із досвідом оренди житла з дітьми назвали пошук складним, ще 8% дуже складним. Це дані учасників дослідження, а не підтверджена частка всіх українських сімей.
Чи часто діти пошкоджують орендовані квартири?
У дослідженні 56% опитаних повідомили про відсутність випадків пошкодження житла або майна дітьми. Для об'єктивного порівняння ризиків необхідна додаткова статистика щодо пошкоджень у квартирах, де проживають орендарі без дітей.
Чи можна виселити орендарів, якщо в них є неповнолітня дитина?
Наявність дитини не означає автоматичної неможливості припинення договору найму. Підстави та порядок припинення орендних відносин визначаються законодавством і договором, а спірні питання повинні вирішуватися у встановленому правовому порядку.
Чи має власник право утримати гарантійний платіж за пошкодження квартири?
Можливість утримання коштів залежить від умов договору та наявності належно підтверджених підстав. Звичайний фізичний знос майна необхідно відрізняти від пошкоджень, за які орендар несе відповідальність.
Як власнику захистити квартиру під час оренди сім'ї з дітьми?
Доцільно укласти письмовий договір, оформити акт приймання-передачі, зафіксувати стан меблів і техніки, погодити порядок компенсації збитків та умови використання гарантійного платежу. За потреби можна розглянути страхування майна з відповідним покриттям.
Що робити, якщо рієлтор відмовляється показувати квартиру через наявність дітей?
Варто уточнити причину відмови та за можливості зберегти письмову комунікацію. Якщо є підстави вважати, що обмеження є неправомірним, можна звернутися по юридичну консультацію та розглянути доступні механізми захисту прав.
Чи можуть сім'ї з дітьми платити за оренду більше за інших?
Прямої універсальної надбавки за проживання дітей наведене дослідження не підтверджує. Однак скорочення доступної пропозиції може послаблювати переговорні позиції таких родин і змушувати їх погоджуватися на дорожчі або менш зручні варіанти житла.