Ще два роки тому більшість міжнародних дискусій про Україну були присвячені гуманітарній допомозі, бюджетному фінансуванню та військовій підтримці. Сьогодні акценти поступово змінюються. Великий бізнес дедалі частіше обговорює не те, як допомогти Україні пережити війну, а те, як заробити на її післявоєнному відновленні.
Ця зміна може здатися непомітною, але саме вона є одним із найважливіших економічних сигналів останніх місяців. Коли глобальні корпорації, інвестиційні фонди та міжнародні банки починають оцінювати країну не як отримувача допомоги, а як майбутній ринок із високим потенціалом зростання, це означає, що вони вже будують власні стратегії на десятиліття вперед.
Саме таку трансформацію настроїв описав журналіст The New York Times Ендрю Крамер після конференції Ukraine Recovery Conference, яка відбулася у польському Гданську. Якщо раніше подібні заходи були майданчиком для обговорення міжнародної підтримки, то сьогодні дедалі більше уваги приділяється приватним інвестиціям, довгостроковим проєктам та участі міжнародного бізнесу у відбудові країни.
Для ринку нерухомості ця зміна має особливе значення. Вона свідчить про те, що міжнародний капітал уже починає оцінювати українські активи з погляду майбутньої вартості, а не лише поточних ризиків.
Інвестори починають купувати не сьогоднішню Україну, а Україну через десять років
Будь-яка велика інвестиція працює за одним принципом. Гроші вкладають не тоді, коли ринок уже виріс, а тоді, коли більшість ще боїться входити. Саме тому професійні інвестори постійно шукають країни та галузі, де сьогоднішня оцінка активів значно нижча за їхню потенційну вартість у майбутньому. Україна сьогодні є саме таким прикладом.
Війна продовжується, ризики залишаються надзвичайно високими, частина економіки працює в умовах постійних атак на енергетичну та промислову інфраструктуру. Водночас дедалі більше міжнародних компаній виходять із припущення, що країна збереже незалежність, інтегрується до Європейського Союзу та стане одним із найбільших майданчиків для інвестицій у Центральній та Східній Європі. Фактично вони купують не сьогоднішній стан економіки. Вони купують майбутнє економічне зростання.
Саме тому під час конференції в Гданську американський посадовець Джеремі Левін закликав бізнес «інвестувати в спад», пояснюючи, що нинішня ситуація дає можливість придбати активи дешевше, ніж вони можуть коштувати після стабілізації країни.
Найбільші гроші сьогодні йдуть не в житло
У медіа тема післявоєнної відбудови часто асоціюється насамперед із житловим будівництвом. Це логічно, адже саме житло є найбільш помітною частиною майбутньої реконструкції. Проте великі міжнародні інвестори сьогодні дивляться значно ширше.
Найбільший інтерес викликають енергетика, інфраструктура, оборонні технології, логістика, промисловість та комерційна нерухомість. Саме ці сектори здатні забезпечити довгострокове економічне зростання та створити основу для розвитку всіх інших галузей.
Показовим є приклад енергетики. Під час конференції у Гданську було оголошено про десятки угод, пов'язаних із відновленням та модернізацією української енергосистеми. Європейський банк реконструкції та розвитку повідомив про новий пакет фінансування обсягом понад 500 млн євро, який охоплює реконструкцію електромереж, будівництво нових вітрових електростанцій, розвиток систем накопичення енергії та підтримку проєктів зеленої генерації. Фактично інвестори вже сьогодні фінансують енергетику, яка повинна працювати після завершення війни.
Комерційна нерухомість стала одним із перших сигналів
Особливо цікавою виглядає ситуація на ринку комерційної нерухомості. Журналіст The New York Times звертає увагу на інвестиції Еріка Шмідта та Венді Шмідт, які придбали частки в інвестиційних фондах, що володіють торговельними центрами у Києві. За оцінками Forbes, обсяг цих вкладень становить приблизно від 55 до 70 млн доларів.
Для професійного інвестора така угода означає значно більше, ніж проста купівля нерухомості. Торговельний центр приносить прибуток лише тоді, коли працює економіка, відкриваються нові магазини, зростають доходи населення, збільшується споживання та повертаються міжнародні бренди. Іншими словами, інвестор робить ставку не лише на конкретну будівлю. Він робить ставку на відновлення українського споживчого ринку.
Дрони стали новою високотехнологічною індустрією
Ще кілька років тому оборонні технології майже не розглядалися як окрема інвестиційна галузь української економіки. Повномасштабна війна кардинально змінила ситуацію. Сьогодні Україна стала одним із світових центрів розробки безпілотних систем, програмного забезпечення для них та нових технологій ведення сучасної війни.
Не випадково Ерік Шмідт паралельно інвестує і в українські компанії, які займаються виробництвом дронів та оборонних технологій. Для глобального технологічного бізнесу це вже не благодійність, а сектор із величезним потенціалом подальшого розвитку.
Після завершення війни частина цих технологій цілком може перейти у цивільний сектор, відкриваючи нові можливості для логістики, будівництва, аграрного виробництва, картографії та автоматизації.
Енергетика фактично стала другою великою історією українського відновлення
Після масштабних атак на українську енергосистему стало очевидно, що просте відновлення старої інфраструктури вже не є оптимальним рішенням. Міжнародні фінансові організації дедалі більше говорять про створення нової моделі енергетики, яка буде більш децентралізованою, стійкою до атак та орієнтованою на відновлювані джерела енергії. Саме тому значна частина нових домовленостей стосується будівництва вітрових електростанцій, сонячної генерації, систем накопичення енергії та модернізації електромереж. Фактично Україна отримує шанс не просто відновити довоєнну енергетику, а побудувати сучаснішу систему, ніж існувала до 2022 року.
Нафтогаз також залишається одним із ключових активів
Ще одним важливим сигналом стала домовленість між «Нафтогазом» та Експортно-імпортним банком США щодо створення механізму фінансування обсягом до 300 млн доларів. Передбачається, що ці кошти використовуватимуться для закупівлі американського обладнання, технологій, робіт та послуг, необхідних для розвитку українського газового сектору та відновлення пошкодженої інфраструктури.
Сам факт появи такого інструменту демонструє, що міжнародні фінансові установи готові працювати не лише з гуманітарними програмами, а й із великими промисловими проєктами.
Для нерухомості головним фактором стане інтеграція до ЄС
Якщо говорити саме про український ринок нерухомості, то найбільший вплив на нього матиме не окремий інвестиційний фонд і навіть не післявоєнна відбудова. Найважливішим драйвером може стати поступова інтеграція України до європейського економічного простору.
Історія країн Центральної Європи показує, що наближення до членства в ЄС традиційно супроводжується зростанням інвестицій, відкриттям нових виробництв, розвитком фінансового сектору та підвищенням попиту на комерційну нерухомість.
Разом із цим зростає попит і на житло, оскільки нові підприємства створюють робочі місця, збільшується внутрішня міграція та формується новий платоспроможний попит. Саме тому для інвесторів нерухомість є не окремим активом, а частиною ширшої економічної моделі.
Але високий потенціал не означає відсутність ризиків
Було б помилкою робити висновок, що міжнародний бізнес уже масово заходить в Україну. Більшість великих інвесторів поки що займає обережну позицію. Вони формують партнерства, відкривають кредитні лінії, входять у фонди, фінансують окремі проєкти та уважно спостерігають за розвитком подій.
Повномасштабна війна триває, а безпекові ризики залишаються головним фактором, який стримує приватний капітал. Саме тому сьогоднішні інвестиції варто розглядати швидше як перші стратегічні позиції, ніж як початок повномасштабного припливу міжнародних грошей.
Проте навіть ці перші кроки свідчать про важливу зміну настроїв. Світовий бізнес дедалі частіше говорить про Україну мовою інвестицій, а не мовою благодійності.
Аналітика ON.UA
Найважливіший результат конференції у Гданську полягає навіть не в окремих угодах на сотні мільйонів доларів чи євро. Значно важливішою є зміна самої логіки міжнародного бізнесу.
Протягом перших років повномасштабної війни Україна сприймалася насамперед як країна, якій необхідна допомога. Сьогодні дедалі більше інвесторів розглядають її як майбутній великий європейський ринок із високим потенціалом зростання. Це принципово інший підхід, який означає перехід від короткострокової підтримки до довгострокових економічних стратегій.
Особливо показово, що найбільший інтерес викликають саме ті галузі, які формують основу майбутньої економіки. Йдеться про енергетику, інфраструктуру, оборонні технології, промисловість і комерційну нерухомість. Саме вони здатні створити мультиплікативний ефект для всього ринку, оскільки запуск одного великого інвестиційного проєкту автоматично генерує попит на будівництво, логістику, фінансові послуги, офіси, склади та житло.
Для українського ринку нерухомості це означає, що головним фактором майбутнього зростання стане не сама відбудова зруйнованих міст. Значно важливішими будуть поява нових виробництв, повернення міжнародного бізнесу, розвиток внутрішнього споживання та поступова інтеграція до європейського економічного простору.
Саме тому професійні інвестори сьогодні купують не квадратні метри як такі. Вони інвестують у майбутню економіку України, розраховуючи, що через п'ять або десять років країна матиме зовсім інший масштаб економічної активності, ніж сьогодні. І якщо цей сценарій реалізується, нинішні інвестиції можуть виявитися лише початком значно масштабнішого міжнародного інтересу до українських активів.