Названо найдорожчі регіони Туреччини для купівлі житла: де квадратний метр уже перевищив $1,8 тис.

Провінція Мугла, до складу якої входять популярні курорти Бодрум, Мармарис і Фетхіє, зберегла статус найдорожчого регіону Туреччини за вартістю житлової нерухомості. За підсумками червня 2026 року середня ціна квадратного метра тут досягла 85,2 тис. турецьких лір, що еквівалентно приблизно 1,85 тис. доларів США.

За даними аналітичних платформ Emlakjet та Endeksa, середня вартість житлового об'єкта в Муглі перевищила 11 млн лір, або близько 240 тис. доларів.

Друге місце за рівнем цін посідає Стамбул, де середня вартість квадратного метра становить майже 63,8 тис. лір, а типовий житловий об'єкт оцінюється приблизно у 7 млн лір. До трійки найдорожчих також увійшла Анталія із середньою ціною 55,3 тис. лір за квадратний метр. П'ятірку лідерів доповнили Ізмір і Чанаккале.

До регіонів із найдорожчим житлом також належить провінція Айдин, відома курортами Кушадаси та Дідім. Тут середня вартість нерухомості наблизилася до 6,8 млн турецьких лір.

Аналітики пояснюють високі ціни в прибережних провінціях поєднанням кількох факторів: обмеженою пропозицією земельних ділянок у курортних локаціях, активним розвитком преміальних житлових комплексів, а також стабільним попитом як з боку місцевих покупців, так і іноземних інвесторів.

У середньому по Туреччині квадратний метр житла наприкінці червня коштував майже 41 тис. лір, а середня ціна стандартного об'єкта площею близько 125 квадратних метрів перевищила 5,1 млн лір. За рік номінальна вартість житла в національній валюті зросла на 22,3%.

Втім, після коригування на інфляцію ситуація виглядає інакше. У реальному вимірі житлова нерухомість у Туреччині подешевшала на 7,6%, причому негативна динаміка зафіксована у всіх 30 найбільших провінціях країни. Найбільше реальне зниження цін спостерігалося в Ізмірі, тоді як у Стамбулі та Анталії воно було менш відчутним.

Водночас турецький ринок демонструє високу активність покупців. У червні було укладено майже 130 тисяч угод купівлі-продажу житла, що на 15,8% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Особливо швидко зростає сегмент іпотечного кредитування: кількість угод із використанням іпотеки збільшилася більш ніж на 72%.

Турецький ринок нерухомості демонструє цікаву тенденцію. Попри зростання номінальних цін, висока інфляція фактично знижує реальну вартість житла, що створює більш сприятливі умови для покупців, які інвестують у стабільній валюті.

Водночас найдорожчі курортні регіони вже наближаються до рівня зрілих європейських ринків. Через високу вартість входу термін окупності орендних інвестицій у Муглі та Анталії становить 16–18 років, що помітно довше, ніж у великих ділових центрах країни. Це свідчить про те, що покупці дедалі частіше розглядають курортну нерухомість не лише як інвестиційний актив, а й як інструмент збереження капіталу та власного використання.