Геолокація нерухомості є сукупністю просторових даних, за допомогою яких визначається фактичне або приблизне положення об’єкта нерухомого майна на місцевості.
Закон України «Про національну інфраструктуру геопросторових даних» визначає геопросторовий об’єкт як об’єкт, що має певне місцезнаходження на Землі та визначений у встановленій системі просторово-часових координат. Нерухомість із координатною прив’язкою фактично стає таким геопросторовим об’єктом. Джерело.
Геолокація може включати кілька рівнів даних:
- країну, область, громаду та населений пункт;
- адміністративний район;
- житловий масив, мікрорайон або ринкову локацію;
- вулицю, номер будинку та поштовий індекс;
- географічну широту й довготу;
- координати входу, будівлі або земельної ділянки;
- просторову геометрію у вигляді точки чи полігона.
Для квартири геолокацію зазвичай прив’язують до будинку, в якому вона розташована. Для приватного будинку координатою може бути центральна точка будівлі або вхід на територію. Земельна ділянка може описуватися не лише однією точкою, а полігоном, сформованим координатами її поворотних точок.
Геолокація нерухомості не обмежується поштовою адресою. Адреса є текстовим ідентифікатором, тоді як координати забезпечують машинну прив’язку об’єкта до карти. Одна адреса може мати кілька корпусів, будівель або входів, тому її автоматичне перетворення на координати не завжди дає точний результат.
У цифрових каталогах нерухомості геолокацію використовують для:
- показу об’єктів на інтерактивній карті;
- пошуку нерухомості в заданому радіусі або межах локації;
- автоматичного визначення району та мікрорайону;
- розрахунку відстані до шкіл, метро, зупинок і магазинів;
- сортування пропозицій за віддаленістю;
- підбору схожих об’єктів поблизу;
- аналізу цін і попиту за територіями;
- створення теплових карт ринку.
У професійній системі геолокація може зберігатися як просторове поле у геоінформаційній базі даних. Для окремого об’єкта застосовується геометрія типу Point, а для земельної ділянки, житлового комплексу або району може використовуватися Polygon чи MultiPolygon.
Точність геолокації залежить від джерела даних. Координати можуть бути отримані з офіційного реєстру, геокодера, кадастрових матеріалів, GPS-вимірювання або встановлені користувачем вручну. Автоматично визначену точку бажано перевіряти, особливо для нових будинків, населених пунктів із повторюваними назвами вулиць та об’єктів без повної адреси.
У публічних оголошеннях точні координати іноді приховують із міркувань приватності та безпеки. У такому разі користувачеві показують приблизну точку, центр кварталу або коло орієнтовного розташування. Система повинна відрізняти точну геолокацію від наближеної, щоб не вводити покупця чи орендаря в оману.
Геолокацію також потрібно відрізняти від ринкової локації. Геолокація відповідає на запитання «де розташований об’єкт», а ринкова локація описує територію, з якою цей об’єкт асоціюють покупці, продавці та рієлтори. Ринкові межі мікрорайону можуть не збігатися з офіційним адміністративним поділом.