Європейський суд з прав людини визнав, що російська окупаційна адміністрація не мала законних підстав для позбавлення власників земельних ділянок у Севастополі їхніх майнових прав.
Рішення було оголошено 16 липня 2026 року у справі Bazhenov and Others v. Russia and Ukraine, яка об’єднала 12 заяв. Вона стосувалася земельних ділянок, переданих у приватну власність відповідно до законодавства України до початку тимчасової окупації Криму.
Як окупаційна влада вилучала землю
У 2009–2010 роках органи влади Севастополя передали низку земельних ділянок у приватну власність для будівництва індивідуальних дач. Частина заявників отримала землю безпосередньо, інші придбали її у попередніх власників та належним чином зареєстрували свої права.
Після окупації Криму російські органи у 2015–2017 роках почали оскаржувати ці права у підконтрольних РФ «судах». Формально вони стверджували, що ділянки належали до земель лісового фонду та не могли бути приватизовані за українським законодавством.
У результаті права власності чотирьох заявників були скасовані, а земельні ділянки передані у так звану державну власність Російської Федерації без виплати компенсації.
Що встановив ЄСПЛ
Суд дійшов висновку, що посилання окупаційних «судів» на нібито порушення українського законодавства фактично використовувалося як формальний привід для застосування російських норм та вилучення землі.
ЄСПЛ наголосив, що повномасштабне застосування законодавства РФ на окупованій території Криму суперечить Європейській конвенції, витлумаченій з урахуванням норм міжнародного гуманітарного права. Відповідно, рішення, ухвалені на підставі такого законодавства, не можуть вважатися законними для цілей Конвенції.
Окремо Суд зазначив, що конфіскація приватного майна на окупованій території суперечить статті 46 Гаазького положення 1907 року. Ця заборона не передбачає винятків ані з військових, ані з інших міркувань.
ЄСПЛ встановив порушення Російською Федерацією статті 1 Першого протоколу до Конвенції, яка гарантує захист власності. Також було зафіксовано порушення права на справедливий суд, оскільки окупаційні «суди» у Криму не можуть вважатися судами, створеними відповідно до закону.
Росія має виплатити компенсації
ЄСПЛ присудив заявникам компенсації матеріальної та моральної шкоди, а також відшкодування судових витрат. Розмір основних компенсацій становить від 3 до 30 тисяч євро залежно від обставин кожної заяви.
Водночас рішення Палати від 16 липня 2026 року ще не є остаточним. Протягом трьох місяців після його оголошення сторона може подати клопотання про передання справи до Великої палати ЄСПЛ. Якщо таке клопотання не буде подане або його відхилять, рішення набуде остаточного статусу та буде передане Комітету міністрів Ради Європи для контролю за виконанням.
Чому це рішення важливе для власників нерухомості в Криму
Рішення не означає автоматичного внесення змін до реєстрів, які фактично контролює окупаційна адміністрація, або негайного фізичного повернення земельних ділянок власникам. Однак воно підтверджує, що примусове припинення майнових прав на підставі російського законодавства не має належної правової основи з погляду Європейської конвенції та міжнародного гуманітарного права.
Для власників нерухомості в тимчасово окупованому Криму це створює важливий міжнародно-правовий прецедент. Документи про право власності, оформлені відповідно до законодавства України, не втрачають свого значення лише через рішення окупаційних органів, а факти незаконного вилучення майна можуть бути предметом окремих звернень до міжнародних судових інституцій.
Аналітика ON.UA
Справа Bazhenov and Others v. Russia and Ukraine має значення далеко за межами кількох конкретних земельних ділянок у Севастополі. ЄСПЛ фактично підтвердив системний принцип: держава-окупант не може змінювати правовий режим приватної власності на захопленій території за допомогою власного законодавства та підконтрольних судових інституцій.
Для майбутнього відновлення української юрисдикції над Кримом це рішення формує додаткову правову основу для перегляду операцій із нерухомістю, проведених окупаційною владою. Йдеться не лише про конфіскацію землі, а й про можливі повторні продажі, передачу майна третім особам, зміну кадастрових даних та реєстрацію нових прав за російськими правилами.
Водночас кожна така ситуація потребуватиме окремого юридичного аналізу. Власникам важливо зберігати українські правовстановлюючі документи, договори, кадастрові матеріали, судові рішення, докази сплати коштів та будь-які відомості про дії окупаційної адміністрації. Саме документальна фіксація майнового права та факту його порушення стане ключовою під час майбутнього відновлення реєстрів, судового захисту та отримання компенсації.